ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ І КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Активність учнів – це запорука ефективного навчання як процесу. Формування у дітей з вадами слуху вимови пов”язане з великими труднощами. Ця обставина, а також тривалий час, потрібний для формування певних умінь, віддаленість часу, коли учні зможуть скористатися результатами своїх зусиль, не сприяє пробудженню у багатьох дітей активності в процесі навчання вимови. Тому педагоги шукають нових, нетрадиційних форм роботи для виховання позитивного ставлення до навчання вимови, до розвитку пізнавальної діяльності.

Серед шляхів підвищення ефективності корекційно-компенсаторної реабілітації школярів з розладами слуху є якісне оновлення, актуалізація змісту, форм і методів проведення спеціальних занять з розвитку слухового сприймання та формування вимови з позиції особистісно орієнтованого підходу до кожного учня, забезпечення гнучкості, варіативності, динамізму, оперативності навчального процесу.

Важливим чинником реалізації особистісно-орієнтованого підходу є організація співпраці „учитель-учень”, яка базується на таких засадах:

- доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох рівних партнерів, а в зв”язку з цим пристосування методик до можливостей кожної дитини;

- відсутність в учня страху, розкутість, радість спілкування;

- право на власну думку, право на помилку;

- турбота про емоційне благополуччя школяра.

Усвідомленість дитиною індивідуальної орієнтованості вчителя саме на неї і виключно на неї забезпечує умови для комфортного сприймання мовлення на слух, зором чи вібраційно та в різних поєднаннях, прислуховування до звуків, складів, слів, словосполучень, речень з використанням звукопідсилюваної техніки та індивідуальних слухових апаратів.

Працюючи над формуванням мовлення у дітей з вадами слуху (звуковимови, продукування мовлення та сприймання, розпізнавання, розуміння), вчителі слухо-мовної роботи запроваджують інтелектуально-комунікативний та інтелектуально-полісенсорний методи.

Пріорітетним у їх реалізації є інтенсивне використання та розвиток збереженого природного інтелекту слабочуючих дітей з опорою на полісенсорні механізми сприймання навколишнього середовища, в тому числі мовлення, не лише ураженим слухом, а й неспецифічними для сприймання мовлення повноцінними інформаційними системами (зоровою, тактильно-вібраційною).

Пам”ятаючи основні вимоги до реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні, а саме:

-забезпечення розвитку та саморозвитку особистості учня, виходячи з виявлення його індивідуальних особливостей як суб”єкта пізнання і предметної діяльності;

-надання кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації, можливості реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності й поведінці;

-використання принципу варіативності, тобто добір змісту навчального матеріалу, форм діяльності учителя й учня, здійснювати з урахуванням розвитку пізнавальних можливостей кожної дитини, її потреб в педагогічній підтримці кращі вчителі індивідуальної слухомовної роботи створюють всі умови для формування потреби в навчанні вимови, розвитку мовленнєвих та комунікативних здібностей, зацікавленості в результатах роботи.

Так, вчителька Господарчук В.М. використовує в своїй роботі технологію „створення ситуації успіху”. Програмними в її діяльності є слова великого українського педагога В.О.Сухомлинського:”У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися”. Тому вчителька намагається дати можливість кожній дитині відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. До того ж ця технологія виробляє найціннішу людську рису – стійкість у боротьбі з труднощами. Дана ситуація успіху дає можливість кожному учневі реалізувати індивідуальні особливості, розвинути активність, відійти від „навченої безпорадності” (М.Селігман). Відомо, що наші вихованці мають різний рівень мовного, інтелектуального розвитку, різний ступінь втрати слуху.Тому Валентина Миколаївна, працюючи над досягненням однієї і тієї ж мети (сформувати виразне мовлення, спираючись на залишковий слух), добирає такі види вправ, щоб кожна дитина могла справитися з їх виконанням і відчула радість бодай найменшої перемоги, успіху. На занятті дитина має можливість самостійно вибрати завдання достатнього, середнього та високого рівня (картки різного кольору). Наприклад. завдання „Прочитай виразно прислів”я”: Для достатнього рівня досить дитині виразно прочитати прислів”я; для середнього – учневі пропонується прочитати прислів”я, вставивши пропущені букви, що позначають контрольні звуки; або ж слід прочитати це саме прислів”я, в якому замість деяких слів – предметні малюнки.Для високого рівня завдання ускладнене: прислів”я записане в лабіринті.

Щоб ефективно використовувати цю технологію в своїй діяльності, вчителька згідно методичних рекомендацій умовно ділить учнів на групи: „надійні”, „впевнені”, „невпевнені”, „зневірені”. „Надійні” діти привчені до самостійності, рівень їх домагань адекватний їх можливостям. Основа їх надійності в постійному відчутті радості, що відбулася. І тому прийом „невтручання” саме для цієї категорії. Діти „впевнені” – дуже емоційні, злети змінюються падіннями, швидко звикають до успіхів, впевненість переростає у самовпевненість. З такими дітьми Валентина Миколаївна використовує прийом „Холодний душ”, „Даю шанс”.

З „невпевненими” дітьми вчителька працює, використовуючи спеціальні прийоми, зокрема „емоційного поглажування”. Похвала навіть за незначне

досягнення, усмішка вчителя дають змогу зрозуміти слабочуючому школяреві, що серце, душа педагога розкриті, готові на емоційний контакт. Тому Валентина Миколаївна на заняттях часто підбадьорює дитину: - Спробуй прочитати ще раз. У тебе вийде гарно.

- Нічого страшного,що ти помилився. Зараз ти виправиш свою помилку.

- Ти вмієш виразно і правильно вимовляти ці звуки. Спробуй прочитати виразно, вірно це речення і т.д.

В роботі із „зневіреними „ дітьми дуже важливо вчасно створити всі умови для того, щоб дитина відчула себе особистістю, повірила в свої можливості, довірилася педагогові.

Вчителька впевнена, що успіх, який переживає дитина неодноразово, може різко змінити на позитивне стиль життя, стати сходинкою для руху вперед.

У формуванні в дітей зі зниженим слухом уміння і бажання спілкуватися за допомогою рідного слова вбачає своє покликання інструктор слухової роботи Тарасюк Світлана Анатоліївна.Ось як вона визначила основні завдання, які намагається вирішувати при формуванні мовленнєвих навичок під час індивідуальних та фронтальних занять:

· Формування чіткої артикуляції, звуковимови та навичок слухозорового сприймання усного мовлення.

· Максимальний розвиток залишків слуху.

· Забезпечення можливості спілкування, оволодіння діалогічним та монологічним мовленням згідно з потребами та можливостями дітей конкретної вікової групи.

· Забезпечення розвитку словесної пам”яті, уяви.

· Виключення можливості механічного тренування слухової функції, опора на усвідомлене оволодіння грамотним мовленням.

· Кожне заняття повинно вселяти в слабочуючого учня впевненість у можливості сприймання мови на слух та самостійного, розбірливого, ритміко-інтонаційного мовлення.

Для реалізації поставлених цілей Тарасюк С.А. оволодіває нетрадиційними технологіями навчання звукової вимови і розвитку слухового сприймання.

У своїй роботі вчителька спирається на мультисенсорний метод, що передбачає максимальну опору на різні аналізаторні системи: мовленнєвослухову, мовленнєворухову, зорову, шкіряну.

Слухове сприймання забезпечує опанування усним мовленням на найбільш ранніх етапах розвитку дитини; далі приєднується артикуляція. Однак завершується все знову ж таки слухом, оскільки кінцевий продукт мовлення складається із звуків і тільки слухом може контролюватися. Вчителька Тарасюк С.А. на власному досвіді переконалася у величезній ролі слухового сприймання в оволодінні звуковимовою та усним мовленням. Саме тому в роботі з учнями вона багато уваги приділяє розвитку слухового сприймання та використанню його в корекційній роботі.Світлана Анатоліївна привчає дітей з молодшого шкільного віку слухати і чути. Тому на кожному занятті з розвитку слухового сприймання вона намагається не повторюватися, пропонує дітям різні нетрадиційні вправи, як-от: читання анаграм, складених на матеріалі текстів (за методикою навчання читанню В.Едигея), що сприяє підвищенню швидкості мислення, формуванню уваги, осмисленому запам”ятовуванню.

Активізує мислення, примушує пригадувати прослухане такий вид вправ як антиципація (здогадка). На її заняттях учні будують діалоги розгадують ребуси, кросворди, загадки, метаграми, читають прислів”я, скоромовки, „зашифровані” лічилки.

Завдяки таким вправам учням легко оволодівати спряженим та опосередкованим мовленням, закріплювати правильну звуковимову, дотримуватись ритміко-інтонаційних особливостей мовлення.

Вважаючи, що мовленнєвий розвиток і саморозвиток дітей з розладами слуху не можна розглядати відірвано від використання технічних засобів реабілітації та навчання слабочуючих дітей, які можуть стимулювати, активізувати, контролювати мовленнєву, інтелектуальну діяльність дитини з вадами слуху, Світлана Анатоліївна за допомогою сурдотехнічних засобів формує в учнів уявлення про подібність і відмінність фонем, їх сигнальне значення, залежно від місця у слові, про ритміко-інтонаційні особливості слів, граматичні значення кінцевих афіксів, синтаксичні особливості словосполучень та речень

Одним з основних завдань сучасної школи є формування мовної особистості, яка несе заряд любові до рідного слова, рідної мови, рідної землі.

Відомо, що розвиток мовлення у дітей з розладами слуху пов”язаний з багатьма труднощами, зумовленими не лише специфікою сприймання мовлення оточуючих, а й особливостями формування їх пізнавальної діяльності в цілому.

Зниження слуху призводить до порушення природного розвитку мовлення. Це ускладнює стосунки з чуючими, повноцінну інтеграцію в суспільстві, спричиняє негативний вплив на динаміку розвитку перцептивних, інтелектуальних і мнемічних процесів, а також на психологічний стан дитини.

Свінціцька Юлія Андріївна, голова методичного об”єднання вчителів індивідуальної роботи з розвитку слухового сприймання та формування вимови, багато уваги приділяє роботі по формуванню самоконтролю над вимовою. Вона вважає, що без такого самоконтролю і вимогливого контролю до мовлення учнів з боку вчителів та батьків набуті мовні вміння часто не реалізуються і поступово втрачаються. Самоконтроль – одна з важливих психологічних властивостей людини, що виявляється в здатності самостійно стежити за власними діями, вчинками, співвідносити їх з вимогами певних норм, правил.

Знаючи, що здатність до слухового контролю над вимовою дуже важлива й потрібна для успішного психологічного розвитку слабочуючої дитини як особистості в цілому, вчителька не очікує, поки вона з”явиться в учня сама по собі. Тому вона цілеспрямовано формує навички самоконтролю і потребу в ньому на індивідуальних заняттях. Юлія Андріївна вважає, що на підвищення рівня самоконтролю за вимовою ефективно впливають

такі умови і фактори:

-настанова на самоконтроль і вичленування самоконтролю як

спеціальної дії;

-заохочення педагога як важливого педагогічного засобу активізації самоконтролю;

-залучення дітей до процесу само та взаємооцінювання.

Юлія Андріївна, проводячи групові заняття з учнями 6-9 класів, успішно запроваджує елементи інтерактивних технологій навчання, зокрема, метод навчання через співпрацю „учитель-учень”, „учень-учень”. Працюючи в групах, діти допомагають один одному, до того ж разом вчитися не тільки легше, цікавіше, а й більш ефективніше. Використання цього методу розвиває в школярів навички соціальної взаємодії, свідомого практичного застосування комунікативних умінь та використання залишкового слуху.

За успіхами в опануванні нового мовного матеріалу (кожного в групі) учні стежать самостійно, виправляють помилки, допомагають будувати чіткі висловлювання, підбадьорують один одного. Таким чином вчителька привчає учнів до свідомого, вмотивованого ставлення до надбаних мовленнєвих навичок, умінь, знань, до культури спілкування, що є необхідною складовою соціалізації слабочуючих дітей.

Сурдопедагог Свінціцька Ю.А. при цьому успішно використовує широкий вибір вправ та ігор, що розвивають здатність дітей спостерігати, розрізняти і визначати звуки, допомагають формувати характеристики голосу та корекцію усного звуковимовляння під час цікавої пізнавальної діяльності, які містять комп’ютерні тренажери „Світ звуків навколо нас” та „Видима мова”.

Вчителька індивідуальної слухомовної роботи Прогонова Лариса Антонівна в своїй діяльності використовує нові підходи до розвитку усного мовлення, формування вимови зокрема інтелектуально-полісенсорний метод, який грунтується на розвитку та використанні інтелекту дитини з вадами слуху.

Вчителька вважає, що у процесі формування мовлення інтелектуальну діяльність дитини необхідно спрямовувати на сприймання, аналіз, розпізнавання звуків, мовлення в цілому не лише ушкодженим слухом, а й неушкодженими сенсорними системами: тактильно-вібраційно та зором. Тому на своїх заняттях вона:

- забезпечує умови для розвитку у дитини логічного мислення і самостійного аналізу, порівняння, узагальнення на основі відповідним чином організованого мовленнєвого матеріалу різних за чисельнісю груп (масивів) складів, слів,словосполучень, речень, об”єднаних за фонетичними, граматичними, синтаксичними ознаками;

- здійснює емоційний розвиткок учнів, формування інтересу до навколишнього;

- забезпечує якомога повніше уявлення про навколишній світ завдяки розвитку слухового, вібраційного та зорового сприймання;

- активізує інтелектуальну діяльність через виховання анталітичного ставлення до навколишнього, формування установки (звички) на сприймання, розпізнавання, диференціацію, а також відтворення звукових сигналів, спочатку окремих звуків, складів, а потім слів та фраз;

- прищеплює зацікавлене ставлення до людей, до спілкування з

ними та формує відповідні комунікативні уміння і навички.

Важливим є те, що Лариса Антонівна формує у дітей варіативність мислення в процесі сприймання, розпізнавання та розуміння швидкоплинного усного мовлення, миттєвого встановлення асоціативних зв”язків між словами (мовленнєвий рівень) та ситуаціями (ситуативно-досвідний рівень). Формування умінь та навичок сприймання, розпізнавання, розуміння усного мовлення здійснює на полісенсорній основі слухо-зоро—вібраційно.

На заняттях вчителька велику увагу приділяє роботі над ритміко – інтонаційними особливостями слова, словосполучення, речення і роботі над мелодикою мовлення, здійснюючи інтонування одним голосним звуком чи складом цілого слова, словосполучення, речення з позначенням наголосів у словах та логічного наголосу в реченні, використовує ігрові прийоми як для формування вимови, так і для розвитку слухового сприймання. Вона вважає, що саме в мовних дидактичних іграх розпочинається невимушене спілкування слабочуючої дитини з педагогом. У дитини виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно; розвивається увага, пам”ять, мислення, кмітливість.

Ігрові ситуації дають можливість швидше виправити дефектну вимову звуків, розвивати слухове сприймання . У іграх учень привчається порівнювати, співставляти, проводити доступний аналіз та синтез мовних явищ. Участь у грі дає дитині своєрідне право на помилку і не робить з помилки трагедії, не розцінює її як незнання чи невміння. Підбираючи на заняття ту чи іншу гру, вчителька чітко усвідомлює, досягненню якої мети вона слугує, у якому зв”язку має перебувати з уже вивченим матеріалом і тим, який тільки-но починає опрацьовуватися.

Вона прогнозує можливі варіанти проведення, труднощі, які можуть виникнути під час гри, тому підбирає відповідний наочний матеріал. Такий підхід до роботи над формуванням звуковимови і мовлення та розвитку слухового сприймання забезпечує хороші результати в підготовці дітей до навчальної діяльності на загальноосвітніх уроках.

.

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ

Важливе місце у вирішенні основних завдань спеціальної школи для дітей зі зниженим слухом – формування словесної мови як засобу пізнання та спілкування, виховання соціально зрілої особистості – займає пазакласна робота з розвитку слухового сприймання та формування вимови. Вчителі-дефектологи знають, що одним із спеціальних принципів організації навчально-виховного процесу слабочуючих школярів є максимальне використання різних видів діяльності. Адже розвиток дитини здійснюється не лише під впливом середовища, але й в результаті її власної розумової і практичної діяльності. Внаслідок аномального розвитку, пов’язаного з розладом слухової функції, в учнів знижені можливості для самостійної адаптації. Для прискорення активізації формування розвитку пізнавальних та мовленнєвих функцій необхідні додаткові педагогічні заходи і засоби. Одним з таких засобів є спеціальна організація діяльності вихованців у позаурочний час.

Тому в нашій школі позакласній роботі приділяється багато уваги. Вона здійснюється планомірно і систематично.

На основі багаторічного досвіду і пошуків ми переконалися, що найбільш вдалою і цікавою формою організації позакласної діяльності є декада слухомовної роботи, яка включає в себе низку заходів, об”єднаних єдністю теми та пізнавальної мети. Декада дає значні можливості для вирішення таких завдань, як збагачення мовленнєвої практики дітей зі зниженим слухом, розвитку творчих здібностей, виховання культури спілкування словесною мовою, становлення мовних та комунікативних здібностей, розширення і закріплення лексичного запасу, слухових диференційовок, виховання любові до рідної мови, бажання її вивчати.

Проведення декади з розвитку слухового сприймання та формування вимови включається в річний план роботи школи. Детальний план цього заходу розробляє інструктор слухової роботи Тарасюк С.А. та голова методичного об’єднання Свінціцька Ю.А., який обов’язково погоджують з директором школи Васянович Л.П.

Потім план вивішується у вестибюлі школи, де з ним ознайомлюються всі педагоги й учні. Підготовка до проведення декади триває близько двох місяців.

Початок декади ознаменовує загальношкільна лінійка, на якій інструктор слухової роботи Тарасюк С.А. ознайомлює з метою, значенням, змістом заходу, та спільне засідання методичного об’єднання вчителів індивідуальної роботи і шкільного парламенту, на якому обговорюються очікувані результати, роль учнівського активу в проведенні роботи по вдосконаленню словесного мовлення дітей. Вже кілька років ми проводимо її у вигляді проектів. Цікаво, неординарно пройшли проекти "Звучи рідна мова!", "Рідну мову будемо знати, берегти і поважати", "Ми, українці, велика родина, мова і пісня в нас солов'їна", "Із слова починається людина", "Слово до слова зложиться мова" та інші. Кожний проект із слухомовної роботи включає в себе низку міні проектів: "Подорож в країну Звуків", "Мовні ігри", "Поле чудес", театралізовані вистави улюблених казок, інсценізації уривків з виучуваних творів, мовні конференції, виставки малюнків тощо, які об’єднані спільною темою та пізнавальною метою.

Варто відзначити, що ці заходи мають більш інформаційно-пізнавальний, як розважальний характер. Дуже важливим, на нашу думку, є те, що вони охоплюють всіх учнів, починаючи від підготовчого і закінчуючи випускниками, учнями 12 класу. Проекти спрямовані на розвиток мовленнєвої активності, розвиток слухового сприймання всіх школярів, бо включають в себе багато різних завдань ігрового характеру для глядачів. Це відгадування загадок, вікторин, пригадування прислів’їв, приказок, скоромовок, лічилок, участь у різних мовних іграх, конкурсах, змаганнях, в яких з великим задоволенням беруть всі діти.

Цікаво і змістовно пройшов проект "Звучить струмочком рідна мова" у 5-6 класах спільно з чуючими п’ятикласниками Березівської ЗОШ, який був спрямований на збагачення знань учнів про красу і багатство рідної мови, вироблення мовленнєвих навичок, поглиблення культури спілкування, підвищення мовленнєвої активності через спілкування з чуючими однолітками, розширення кругозору.

До того ж, найактивніші учасники завжди одержують нагороди. З “артистами”, тобто дітьми, які виходять на сцену декламувати вірші, брати участь в інсценізації літературного твору тощо вчителі-дефектологи обов”язково відпрацьовують тексти, домагаючись чіткості, виразності, дотримання норм української орфоепії. Така робота дає позитивні результати в закріпленні навичок правильної звуковимови, інтонування, збагачення словникового запасу.

Під час проведення декади пожвавлюється методична робота. Практикується проведення спеціальних семінарів, семінарів-практикумів, відкритих занять з розвитку слухового сприймання, під час яких досвідчені педагоги Перегудова К.Д., Ткачук Ц. В., Свінціцька Ю.А., Тарасюк С. А., Господарчук В.М., Прогонова Л. А., діляться з молодими колегами досвідом проведення корекційно-компенсаторної роботи.

Після закінчення декади обов’язково проводяться підсумки як на рівні учнівського колективу, так і педагогів, після чого видається наказ по школі. Звичайно, проведення роботи по вдосконаленню мовленнєвої діяльності не обмежується декадою. Вчителі-дефектологи беруть активну участь у підготовці та проведенні всіх класних та загальношкільних заходів, працюючи над виробленням правильної звуковимови з кожним учнем, надають консультації колегам з питань реалізації специфічних форм роботи під час режимних моментів, виховних заходів.

Така цілеспрямована позакласна робота сприяє закріпленню умінь і навичок, здобутих учнями на індивідуальних заняттях.

ШКОЛА І СІМ”Я – ПАРТНЕРИ

В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Родина і школа в житті дітей – два основні середовища, які суттєво впливають на їх психофізичний розвиток. Сім”я – початкова ланка, з якої починається пізнання навколишнього світу; школа-інтернат продовжує, розширює, коригує, нормалізує процес соціалізації дитини зі зниженим слухом, полегшує процес інтеграції в суспільство.

Однак, цілодобове перебування дитини в інтернаті до певної міри призводить до фіксування уваги на розладі, послабленні родинних зв”язків, обмеженості соціальних контактів. Також слабочуючі діти перебувають в ізоляції від чуючих ровесників, що негативно впливає на формування комунікативних здібностей, загальний і мовленнєвий розвиток. Тому в нашій школі надається велика увага питанню співробітництва сім”ї та школи, координації їх спільних дій. Адже відомо, що батьки, які мають дитину з вадами слуху, стикаються з багатьма труднощами в формуванні засобів спілкування її з оточуючими. В зв”язку з цим їм потрібна не тільки кваліфікована підтримка з боку школи, але, як вважав великий педагог К.Ушинський: „... крім терпіння, вроджених здібностей і навичок ще й спеціальні знання”. В першу чергу зусилля сурдопедагогів спрямовуються на те, щоб батьки, родичі осмислили проблеми дитини з вадами слуху, зрозуміли особливості розвитку не лише мовлення (як це розглядається традиційно), а й психічної діяльності в цілому, на яку стан слуху впливає так же безпосередньо, як і на мовлення. Тут мається на увазі пам”ять, сприймання, уява і уявлення. При цьому істотним є те, що інтелект такої дитини дає підстави розглядати її як повноцінну особистість, але відмінну від інших. У неї свої, не такі, як у всіх нас, але достатньо ефективні способи пізнання, самовдосконалення, оволодіння мовленням ( говорінням і слуханням).

Саме в цьому контексті всі батьки, родичі потребують професійної допомоги, ефективних порад, настанов, раціональних вправлянь, спеціальних навчальних матеріалів, які сприяють вихованню пізнавальної діяльності, навичок спілкування. Досвід роботи наших сурдопедагогів переконує, що тільки постійна й цілеспрямована спільна корекційно-компенсаторна діяльність родини та педагогів дає очікувані задовільні результати. Коли учні бачать своїх батьків залученими до їх навчання, тоді у них підвищується відчуття важливості оволодіння відповідними мовленнєвими вміннями і навичками. Це сприяє кращому взаєморозумінню батьків та їх слабочуючих дітей. Своїм важливим завданням педагоги спецшколи вважають покращення стосунків між родинами та вихованцями, підтримання тісного контакту з сім”ями, з метою надання їм кваліфікованої методичної допомоги.

Саме тому питання співробітництва школи і родини часто розглядаються на засіданнях педагогічної ради, методичного об”єднання вчителів індивідуальної слухомовної роботи. Льюїс Малагуззі красномовно стверджує в „Ста мовах дітей”: „Учителі повинні відкривати батькам шляхи спілкування та розгорнутого вивчення дитячого досвіду в школі. Вони повинні підготувати безперервний потік якісної інформації для батьків, яка показує досягнення їх дітей”.

Вчителі нашої школи, крім інформації про досягнення учнів, розробили ряд пам”яток, рекомендацій щодо роботи з дітьми в родині над формуванням виразної звуковимови, слухового сприймання, користування індивідуальними слуховими апаратами.

В школі діє система заходів, що використовується вчителями слухомовної роботи для успішної координації спільних дій педагогів і родини. Це тематичні загальношкільні та класні батьківські збори, інформаційні бюлетні та листки, дошка оголошень та виставок, бесіди про взаємні сподівання, анкетування, наради.

На тематичних батьківських класних зборах пропонується певна тема, яка розкриває особливості спілкування слабочуючої дитини в сім”ї, розвитку слухового сприймання мовних та немовних звуків, особливості навчальної , пізнавальної діяльності, мовленнєвого, інтелектуального розвитку, формування комунікативних навичок як складової соціальної адаптації та ін

Практикується такий вид роботи з сім”єю, як наради для батьків. Наради розглядаються як офіційні збори, заплановані з метою обговорення успіхів дітей у мовленнєвому розвиткові та надання можливості батькам обмінятися своїми думками. Оскільки в школі-інтернаті навчаються діти з Житомирської та Рівненської областей, не завжди складаються умови для особистого спілкування педагога з окремими батьками. В таких випадках використовуються форми письмових повідомлень, які допомагають вчителям та батькам підтримувати контакти. Це інформаційні листи, записки, подяки та ін.

Вчителі розробили пам”ятки з практичними порадами, методичними рекомендаціями для батьків: „Вимоги до усного мовлення слабочуючої дитини”, „Розвиток зв”язного мовлення через ігрову та трудову діяльність”.

Педагоги Тарасюк С.А., Прогонова Л.А, Свінціцька Ю.А., Господарчук В. М. ведуть індивідуальні зошити, які учні забирають на вихідні дні та канікули додому. В цих зошитах пропонуються різніоманітні завдання, відзначаються успіхи дитини.

Дієвим засобом взаємозв”язку батьків і вчителів індивідуальної роботи є відвідування батьками занять. Таким чином вони знайомляться із специфікою роботи, можливостями своїх дітей. Великого значення надають педагоги проведенню спільних заходів із залученням батьків: класних свят, змагань, відкритих уроків та занять.

Активно включились у процес коригування наслідків впливу порушення слухової функції батьки Ліскова Андрія (0 клас), Дейнеки Богдана (1клас), Крайника Михайла (2клас), Хінцінського Богдана (3 клас), Ничипоруків Тараса та Андрія , (4 клас), Черниш Аліни (5 клас) та ін. Така спільна робота сім”ї та школи дала досить високі результати. Оскільки ці діти слухопротезовані на обидва вуха з раннього дитинства, з ними проводилась велика робота з розвитку мовлення слуху, то вони вільно спілкуються за допомогою словесної мови з чуючими дорослими та ровесниками, мають достатній словниковий запас можуть вести діалог. Ми припускаємо, що саме активність і наполегливість родини допомогла цим дітям подолати певні труднощі пізнання довкілля. Така корекційно-систематизована опіка, коли мати і батько активно впливають на інтелектуальний та мовленнєвий розвиток дитини з порушеним слухом, є свідченням родинної гармонії, яка значно полегшує процес реабілітації та соціалізації дітей з розладами слуху.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що співробітництво школи-інтернату і родини є важливим засобом корекції розвитку слабочуючих дітей.